На столі була розкидані різнокольорові клаптики чогось подібного на великий кольоровий матрац. За столом стояли чоловіки і щось зосереджено роздивлялися.
– У мене Русалонька.
– Так, а у мене тут Рапунцель, – до високого чоловіка повернулося кілька облич. – Моя донька хоче бути, як вона.

Суддя Лариса Сергіївна прокашлялася.
– Так, Ваша честь, ось всі магніти фізичної особи – приватного підприємця. Як ви помітили, – високий чоловік підняв в руках кілька штук, – всі вони відображають відомих персонажів мого клієнта. Русалонька, Рапунцель, герої Крижаного серця. Зображення їх на сувенірній продукції відповідача без відповідного дозволу – це порушення авторських прав мого клієнта.
– Ваша честь, – піднявся кремезний лисуватий адвокат відповідача, – мій колега може бачити в цих героях образи героїв свого клієнта і це зрозуміло, адже він вже давно працює з клієнтом. Проте не можна стверджувати що герої, зображені на магнітах – це відомі персонажі з мультфільмів, хоча вони безсумніву мають певну схожість з ними.
– Схожість і ідентичність для вас – певно, одне й те саме?, – адвокат позивача усміхнувся.
– Насправді, я чекав такого питання. Мого клієнта «інтелектуальні тролі», до яких, звичайно, не можна відносити вашого клієнта, – часто звинувачують, що його герої дуже схожі на «тих, що з мультфільмів». Виходить новий анімаційний фільм – з’являються нові позови до клієнта із спробою довести, що саме цей новий герой зображений на нашій сувенірній продукції.
– І це чомусь відбувається щоразу, коли ви випускаєте нові сувеніри, чи не так?
– Колеги, – суддя під’їхала на стільчику з колесиками до столу, – давайте по суті.
– Так, Ваша честь. Ми підготували порівняльну таблицю героїв, зображених на нашій сувенірній продукції і героїв мультфільмів позивача, – він почав розкладати пухку ламіновану таблицю з різнокольоровими розворотами. – Як ви всі бачите, трапляються схожі герої. Більше того, ви вже мали змогу ознайомитися з працею нашого шанованого експерта в галузі мистецтва, який докладно розписав в роботі, яку ви всі отримали у відгуці, що за останні 50 років трендова анімаційна традиція в США, Західній Європі і в країнах колишнього радянського союзу мали взаємообмін та взаємопроникнення ідей та технології анімації.
– Пане Бурак, ця справа висить в суді вже майже три роки. І пощастило вам чи мені, що справа перейшла до мене, – суддя прокашлялася. – Проте, ми вже долучили до матеріалів справи експертизу від пані Кольчик, – вона поклала на стіл матеріали експертизи, – а потім матеріали повторної експертизи від пана Мельниченка. Теж шанованого експерта в галузі авторського права. А потім ще одна повторна експертиза з залученням інших знавців. Всі поважні експерти розходяться в своїх думках.
– Визначення впізнаваності образу – це тонка матерія, Ваша честь, не до кінця зрозуміла – щонайменше для наших позивачів.
– Пане Сущенко, прошу вас.
– Так, з порівняльної таблиці ви можете зрозуміти, що герої, зображені на магнітах і герої відомих мультфільмів – все ж різняться між собою. Хтось може сказати, що відмінності несуттєві, проте наша компанія має іншу точку зору на це.

В залі заскрипів паркет та зашелестіли глянцеві сторінки. Адвокати невдоволено перешіптувалися.
– Справа в тому, що відмінності тут занадто серйозні. Колір волосся, елементи одягу…
– Пане адвокате відповідача, але ж ви розумієте, що справа тут не в тому. Якщо дивитися на картинку, навіть на ту саму Рапунцель в цілому, зрозуміло, що…
– Зрозуміло всім, пане адвокате позивача – зробив наголос на останніх словах адвокат, – що героїня, схожа, з ваших слів на героїню мультфільму Рапунцель – має володіти певним набором впізнаваних характеристик. Проте цього не скажеш про наш магніт «Мавка-5 Зеленого кольору».

Адвокат позивача розгублено дивився перед собою.


Лариса Сергіївна, суддя-цивіліст невеликого окружного суду проходила поміж рядів гіпермаркету і обирала товари для дому. Вона намагалася дотримуватися здорового харчування – наскільки це було можливо в умовах ненормованого робочого дня, – тому в її кошику вже лежали гарбуз, кілька качанів капусти і кілька упаковок різних круп.

Вона завернула свій візок в сусідній відділ і зрозуміла, що поїхала не туди – відділ з макаронами їй був зараз заборонений. Вона вже збиралася виїжджати, проте помітила знайоме обличчя.
– Доброго вечора, Миколо Степановичу.

Молодий адвокат компанії, що володів та захищав авторське право відомої медіагрупи в Україні, стояв і знову розгублено дивився перед собою. Тому суддя, оцінивши ситуацію, що, ймовірно, зараз хлопець не здібний адекватно реагувати – направила візок з ряду.
– Ларисо Сергіївно, вибачте, не помітив. Стою і роздивляюся тут…
– Макарони – я бачу.
– Ну так. Пані суддя, вам нічого не здається тут дивним?
– Вона глянула на полиці, завалені різнокольоровими пачками борошняних продуктів.
– Ну, я нічого дивного тут не бачу.
– Зверніть увагу на упаковки.


– Жінка почала розглядати упаковки. Целофанові, глянцеві – вони всі були одного фасування, відрізнячись трохи оформленням, кольоровою гамою тощо.
– Ці упаковки здалеко, якщо не приглядатися – дуже подібні, – вона взяла одну до рук і стала розглядати, – я б навіть подумала, що це та марка, яку я купувала раніше – здалеку ті самі форми, підібраний колір, якість упаковки дуже…
– Схожі. Так. Я довго не міг зрозуміти, чому слова адвоката відповідача так мені запам’яталися – ті, про «певний набір впізнаваних характеристик». Мені здалося, що це дуже важливо, але я не міг зрозуміти, чому саме. Потім я побачив ці упаковки макарон і до мене «дійшло».
– Набір впізнаваних характеристик. Цікаво – суддя повертіла в руках упаковку – її робили в Україні, проте вона «ховалася» за італійськими написами і «європейським» стилем фасування. – Але як довести, що цього набору характеристик достатньо, аби бути впізнаваним?
– Поки що я теж над цим думаю.


– Тобто, ви хочете провести ще одну експертизу?, – суддя дивилася поверх окулярів на адвоката позивача.
– Не зовсім, Ваша честь. Я хотів би провести фокус-групу.
– Заперечую, Ваша честь. На наш погляд результатів проведених експертиз вже більше ніж достатньо, – адвокат відповідача піднявся і закашлявся. – Ми представили докладний звіт і аналіз продукції мого клієнта і образів клієнта обвинувачення. Чесно кажучи, мені взагалі незрозуміло, що ще досліджувати в цій, простій як скло, справі?
– Пане Сущенко, оскільки все ж ми ще не перейшли до слухання справи по суті, то ви чудово розумієте, що у вашого колеги є така можливість, – адвокат забурчав собі під ніс. А суддя повернулася до адвоката позивача, – Але що саме передбачає ваша фокус-група і чи вкладається вона в процесуальні строки – якщо ні, я не зможу її дозволити.
– Цілком вкладається. Нам необхідно буде запросити на наступне засідання цільову аудиторію продукції мого клієнта, та продукції відповідача. Впевнений, що вони пересікаються.
– І що ж це за аудиторія?
– Ті, хто ухвалюють рішення про купівлю таких магнітиків, фільмів, рекламної продукції, чи переконують батьків, які мають гроші на їх придбання, – він зробив паузу, поки до нього не повернувся навіть адвокат Сущенко. – Діти.


Підлітки сиділи і щось виписували з альбому.

– Але, як ви переконаєте суд, що діти, тобто наша цільова аудиторія, хочуть мати продукцію відповідача, зовсім не тому що вона нагадує їм відомі мультиплікаційні образи?, – адвокат відповідача був розлюченим, перебирав папери і чіплявся до кожної процесуальної дії.
– Пане Сущенко, чи могли б ви дати нам одну просту відповідь?, – адвокат позивача роздавав анкети підліткам.
– Ну давайте, – пробурчав той.
– Яка ціль діяльності вашого клієнта?
– Ну, якщо ви про господарську діяльність, то це зрозуміло – заробляння грошей. Які ще будуть у вас питання?
– Насправді, шановний колего, ви щойно самі відповіли на всі мої питання.
– Не зрозумів.
– Якби ви відповіли, скажімо, ціль вашого клієнта – це неприбуткова діяльність по просуванню відомих анімаційних чи культурних образів – можливо, в цьому був би сенс. Скажімо, тоді не настільки важливо, чи використовуєте ви впізнавані образи, чи ні – для цілей вашої діяльності. Але ви ж самі щойно відповіли, що ключова ціль цього ФОПа – заробляння прибутків – нормальна комерційна практика.
– Пане адвокате, до чого ви ведете?
– Скільки в цьому році ви витратили грошей на рекламу своєї сувенірної продукції? Скільки у вас працює художників?
– Власне, це є комерційною таємницею.
– Тобто небагато. І художників у вас немає.
– Наша продукція сама себе продає.
– О, тут ви абсолютно праві, що нам мають підтвердити наші юні експерти.
– До чого це тут?, – адвокат відповідача просто кипів від люті.
– Скажімо, ви маєте з нуля виготовити нову серію магнітів. Ви хочете заробити, тому маєте або витратити кошти на рекламу, на дизайн продукції, аби її купували. Але ні того, ні іншого, ви очевидно, не зробили – а інакше представили б в суді всю відповідну документацію. Замість того, аби заробити, як ви цілком логічно зауважили – простіше знайти вже готові, впізнавані образи, які можна трохи обіграти – але за сукупністю ознак вони однаково будуть представляти собою той чи інший образ відомих мультфільмів, – адвокат взяв до рук відповіді молодих експертів. – Отже, що, на думку наших експертів, вони купують всліпу – без описів від вашого клієнта, – він почав гортати відповіді, – Рапунцель, Русалонька, Рапунцель, Рапунцель, Русалонька, Русалонька. І лише один опитуваний відповідає – «дівчинка», схожа на «Русалоньку». Опитані можуть навіть не знати, що купують «Золотаву Мавку» чи «Водяну». Проте купують вони те, що бачать, а бачать саме впізнаваний за образ, яким ви вміло скористалися.
– «Схоже, справа виграна» – подумала суддя.

Категорії: Запис

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *