В усі часи існували люди, які наживалися на надмірній довірливості. В українській мові таких називають «шахраями». Так вже склалося, що боротися з ними можна лише вихованням та залякуванням. Під останнім я маю на увазі жорстке покарання для злочинців за завдані ними збитки.

Але інколи буває, що довести їх вину в законний спосіб складно і майже неможливо. Будемо відверті, що шахраї швидше адаптуються до нових умов, ніж законодавство. Наступна історія допоможе тобі, чудовий мій читачу, уникнути неприємних ситуацій та вберегти свої гроші. Адже з кожним днем методи, якими користуються зловмисники стають все витонченішими, несподіваними та більш нахабними.

Але я не хочу більше «моралізаторствувати», краще опишу цю нестандартну історію. В блозі «Боротьба за потоки» я вже розповідав, що в судді Макогона є дві доньки. Зараз вони навчаються в університеті. Як і всі молоді люди, вони уважно спостерігають за тенденціями в світі моди. Але відверто кажучи, я в цьому нічого не тямлю, то ж назвати бренди не можу. Звичайно, що всю повноту образу сучасної людини довершують елекронні гаджети, якими вона користується. В першу чергу, мова йде про мобільні телефони.

Не будемо кривити душею, для більшості ці пристрої не більше ніж «сліпа данина» моді. В дочок Макогона були сучасні мобільні телефони, за допомогою яких вони робити сотні селфі для свого Instagram.

…Інколи, мені здається щоб без нього та Facebook планета Земля не буде обертатися навколо Сонця…

Забігаючи наперед, мушу сказати, що коли Віталій Іванович розповідав цю історію, то дуже сміявся. Все дуже банально. Після закінчення пар старша дочка судді – Олена гуляла по університетському парку зі своїми подружками і
«примудрилася» загубити телефон. Так буває.

І найбільшою «трагедією» стала, власне, не втрата самого гаджету, а — особисті фотографій та відео. Її одногрупники запропонували написати оголошення на сайт olx.ua про втрату мобільного і поставити винагороду тому, хто його знайшов. Олена так і зробила. І що ви думаєте? Ще не встигли висохнути сльози на щоках молодої дівчини – як, буквально, через 5 хвилин їй зателефонували і повідомили прекрасну новину про те, що телефон знайшли.

В короткій розмові приємний жіночий голос попросив про зустріч та невелику винагороду. Дочка Макогона відразу ж погодилася. Але все, що відбулося далі, зовсім не схоже на казковий сценарій. Зустріч мала відбутися біля супермаркету нібито для того, щоб уникнути складнощів з правоохороними органами. Ще однією вимогою було виключити телефон, по якому вони спілкувалися. Все було зроблено. Олена прийшла до супермаркету, що знаходився неподалік її будинку.  Там вона вимкнула свій тимчасовий засіб комунікацій. На місці зустрічі почалися дивні події. Дівчина, яка «нібито» знайшла телефон – слізно попросила зачекати, адже потрапила в дорожній затор. Причина, на перший погляд, зрозуміла. Ще через двадцять хвилин вона з сумом повідомила, що не зможе доїхати до зазначенного місця, але так, як дуже переживає за те, щоб телефон дістався до власника, то попросила свою сестру привезти його.

Далі голос повідомив, що сестра нібито боїться підійти до Олени, бо ця могла залучити поліцію, тому запропонувала наступний «взаємовигідний» алгоритм дій: Олена повина внести до терміналу поповнення мобільного рахунку
— всю суму винагороди на номер дівчини, але натиснути «сплатити» тільки тоді, коли прийде її сестра з гаджетом. Перебуваючи в повній розгубленності дочка Макогона так і зробила. Адже все виглядало досить чесно.

Мабуть, не треба переповідати, що було далі: як виявилося в функціоналі терміналу поповнення рахунку є така штука
— як тільки вніс гроші і зазначив номер отримувача, то він переводить їх туди автоматично, через 45 секунд очікування. Так і сталося.

Гроші пішли…Олена вже в розпачі десятки разів телефонувала на цей номер – все марно. «Абонент знаходиться поза зоною досяжності». Вона прибігла додому та розповіла цю історію батьку. І той зв’язався з поліцейськими. Правоохоронці повідомили, що подібних історій в них багато. Шахраї «видурюють» гроші в людей — нібито знайшовши документи, телефони, собак, котів, велосипеди…

Але головне полягає в тому, що такі справи складно розслідувати. По-перше, в Україні людина не прив’язана до телефоного номеру. Сім-картку можна запросто купити на вулиці, використати її, а потім викинути. Тобто виходить, що довести вину конкретної людини, яка шахрайським способом за допомогою мобільного телефону заволоділа грошима, – нереально.

Хоча, оперативники розповіли судді, що вони володіють інформацією про те, хто здійснює такі злочини. Це ув’язнені, які сидять в тюрмах. Вони постійно шукають оголошення про продаж будь-чого і відразу телефонують — ніби знайшовши загублене. Потім вони просять виключити телефон, але не через те, що бояться поліції, а щоб конкуренти не перехопили жертву. А далі…Збита з пантелику жертва готова на майже все, щоб повернути свою дорогоцінну річ. Ясно, що після того, як гроші приходять на рахунок, зловмисник викидує геть сім-картку.

Епілог

Ви спитаєте, ну, а що ж суддя? Як він вийшов з цієї ситуації?

Я, звичайно, міг придумати неймовірну історію про те, як злочинця вирахували, під тиском переконливих доказів він був змушений зізнатися, але не буду цього робити. Реальність значно відрізняється від видумки… Вони просто забули цей прикрий випадок.

Мораль цієї історії така: потрібно бути обачними і не піддаватися емоціям, адже цим неодмінно спробують скористатися шахраї. До речі, інколи так буває, що ми втрачаємо дещо, але потім знаходимо десь в іншому місці, тож не піддавайтеся відчаю.

Категорії: Запис

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *