– Не буду розказувати, наскільки підприємство «Інтеграл» важливе для української економіки, – адвокат вже другу годину поспіль повторював те саме. – За ті 60 з лишком років, протягом яких існує завод, він став не лише важливою складовою оборонної програми колишнього Радянського Союзу, але і відомим за кордоном. Підприємство має низку контрактів з Міністерством оборони, виконує наукові розробки в галузі аерокосмічних оборонних технологій.

– Пане адвокате, прошу, поверніться до суті справи, – суддя Лариса Сергіївна підперла голову рукою, намагаючись не заснути. В приміщенні було душно від кількості людей, які займали задні ряди. Дехто куняв.

– Так-так, Ваша честь, але це дуже важливі деталі, без яких ми не можемо рухатися далі, – адвокат зняв окуляри. – В 90-их роках підприємство, разом з усією економікою вступило в період турбулентності: втрата держзамовлення, розрив ланцюжків постачання комплектуючих, відтік професіоналів, численні спроби рейдерських атак, спроби конкурентів вирізати все обладнання та збанкрутити підприємство. В цей драматичний період підприємство очолює мій клієнт, – він кивнув на пустий стілець поряд з собою, – клієнт на засіданнях не був присутнім. – Завдяки його наполегливій, безкорисливій щоденній праці, роками без вихідних, – адвокат зробив наголос на останніх словах, – підприємство змогло повернутися до нормальної роботи, отримати нові замовлення. Це запалило надію в працівників підприємства, на завод почала повертатися молодь. Зарплата почала виплачуватися в повному обсязі, а вже в 90-их з’явилася можливість давати премії кращим працівникам, – хтось в залі пирхнув, з іншої сторони на нього зашикали.

– Пане Іванчуку, я змушена вас зупинити. Якщо ви не перейдете до суті справи, – справи, нагадаю, про поновлення на роботі вашого клієнта – ми можемо ще роками слухати біографію вашого клієнта, чи історію радянської планової економіки, – суддя кивком зупинила адвоката, який був готовий щось сказати. – У нас немає років. Для виконання вимог щодо строків лишився місяць. Все, що ви зараз розказуєте – ми вже змогли дізнатися у відповіді на відзив, – вона почала діставати товсті файли зі справи, – І у відповіді на відповідь на відзив. І у відповіді на відповідь на відповідь.

– Ваша честь, але це дуже важливі факти, від того, що ми їх нагадаємо – ні в кого нічого не відніметься, – посміхнувся адвокат.
– Ще трошки – і я почну думати, що ви затягуєте справу, – у відповідь посміхнулася суддя.


– Ваша честь, в холі суду, маленькому приміщенні не більше за цей судовий зал засідань, я побачив з кілька десятків людей – і кожний зі своїми проблемами, конфліктами – питаннями життя і смерті, – адвокат відповідача, чоловік в строгому, але не дорогому костюмі, помітно нервував – його обличчя час від часу охоплював тремор, від чого праве віко починало неприємно сіпатися.
– Пане адвокат відповідача, будь ласка, позбавте нас переліку всіх справ, які в нас сьогодні ще йдуть після вашої. Не жертвувати інтересами інших людей, які прийшли до суду – це і ваша відповідальність, аби ми не сиділи довше потрібного.
– Звичайно, Ваша честь. Проблема в тому, що, дійсно, позивач затягує розгляд справи, бо зацікавлений в тому, аби протягом розгляду не допускати нового, обраного прозорою конкурсною комісією, професійного менеджера до кабінету. І в цьому йому сприяє головний бухгалтер і деякі введені в оману працівники підприємства. А протягом цього часу в нього є можливість заховати всі ті неочевидні джерела «процвітання», згадані моїм колегою – і не стільки підприємства, скільки власного. Звітність підприємства і декларації позивача свідчать краще за всі слова. Бо ж правоохоронні органи вже розпочали розслідування кримінальних оборудок пана Дименко.

– Пане Куць, але ви прекрасно розумієте, що це справа про відновлення на роботі, а не кримінальна. Це не по суті справи.
– Звичайно, Ваша честь. Ми маємо розуміти всі особливості, бачити повну картину цієї справи.
– Так, і ви хочете переконати таким чином колектив заводу, представники якого позаду вас, так і мене в тому, що клієнт вашого опонента – не настільки фаховий і доброчесний, як новообраний директор. Але, будь ласка, не обманюйтеся, що ораторство в суді перемагає. Українська Феміда – не аудіал, а візуал.


В кабінет постукали. Лариса Сергіївна тільки-но сіла обідати з Оксаною і Толіком. Останнім часом вони взяли собі за правило все ж виділяти час на харчування, бо інакше весь день перебивалися печивом і тістечками.

За дверима стояв поліцейський. Від нього долинав аромат з нотками графітових олівців.
– Молодший лейтенант Сергієнко. Чи міг би я поговорити з суддею Ларисою Сергіївною?
Суддя закрила двері до кабінету і запросила сісти поліцейського за одне з вільних місць. В кожний суд надходило багато матеріалів від поліції щодо ДТП. В судді їх називали «адмінки» – від адміністративних матеріалів. Такі матеріали лише зрідка слухалися в судовому засіданні, а частіше просто проходили у формі письмового провадження – без виклику сторін. Проте поліція була дуже невдоволена результатами розгляду справ. Як і самі судді – якістю матеріалів, які готувала поліція.
– На мене тисне керівництво, Ларисо Сергіївно. Ви повертаєте нам матеріали, відпускаєте правопорушників з попередженнями. Через вас наша робота вхолосту.

– Леоніде Петровичу, ми вже проходили цю розмову. Я можу говорити лише за себе. Проте якість матеріалів вашого відділку залишає бажати кращого. Стаття 256 кодексу про адмінпорушення.
– У вас найбільше повернень. Ви найбільше відпускаєте правопорушників.
– Людей, Леоніде Петровичу. Вони не визнані судом правопорушниками, – поліцейський відхилився на спинку стільця.
– У нас різне бачення щодо правопорушників. Ви часто можете не бачити все те, що бачимо ми «в полях».
– Так в чому ж проблема підготувати матеріали так, аби я, як ви кажете, «побачила»?, – вона посміхнулася. – Леоніде Петровичу, ви краще за мене розумієте, що адвокати – «клацатимуть» ваші протоколи ДТП – як горіхи, – чоловік уважно подивився на суддю.
– Іноді в мене і моїх колег складається враження, що судді чи не спеціально завертають наші справи. Мої колеги кажуть про «вендету» суддів новим поліцейським. – він прищурився. – Судова практика – відверто погана.
– Судова практика і буде поганою до того моменту, поки якість ваших матеріалів не поліпшиться.
– Скільки часу знадобиться, аби така практика поліпшилася? Скільком людям це коштуватиме життя на дорозі? Ви готові на таку вартість поліпшення судової практики?
– Леоніде Петровичу, ми не працюємо на одному полі, мені здається в цьому є певне непорозуміння між нами. Для суспільства важливо, аби ви гарантували порядок і безпеку, – вона налила собі кави в горнятко, – а від мене суспільство вимагає, аби все, що ви робите – я перевіряла на предмет законності та правильності процедур. Зауважте, розроблених не мною. Я – інструмент суспільства, якщо хочете. І, якщо сталася помилка і поліція намагається притягнути до відповідальності когось всупереч процедурі – я маю захистити права невинуватої особи. А зробити з «невинуватої» – «винувату» – будь-який начитаний на форумах водій розіб’є ваш протокол вмить. І буде правий.  

– Так-так, чув, «краще відпустити десять винуватих, ніж засудити невинуватого», – він зітхнув, – Ларисо Сергіївно, от ви кажете, що рішення має бути законним. А я кажу, що ми маємо щось робити. Ви не уявляєте, скільки тих людей, яких зараз ви відпускаєте як «невинуватих», потім, вибачте на слові, розмазані по асфальту на кілька десятків метрів. Чи, ще гірше – прихопили когось з собою на небеса. Бордюри всіяні штучними квітами.

– Треба щось робити – згодна. Але в рамках закону. Кожному – сродна праця, – він прочистив горло. Однак його прямота і ідеалізм їй імпонував, – Леоніде, давайте по фактам – у вас є безпосередньо моя судова практика по адмінматеріалам. Складіть список того, на основі чого я найчастіше відхиляю матеріали. Проаналізуйте, чи не пов’язано це з обмеженим колом поліцейських. Принесіть мені цей список і ми пройдемося по кожному пункту, щоб я пояснила вам, чому я приймаю те чи інше рішення. Це – відправна точка. Можливо, дійсно, я могла десь допустити помилку чи щось пропустити. Потім можете спробувати таку саму роботу провести з іншими суддями. Адмінок в суді багато, повірте, судді також зацікавлені не вовтузитися з вашими матеріалами довіку.

– Ну, не скажу, що це швидке рішення, Ларисо Сергіївно, проте це вже якийсь план, – він піднявся і потис їй руку.
– Тільки єдине прохання – не в обідній час. Складно бути відповідальним і здоровим суддею.


– За вікном суду стояла купка людей, які тримали в руках плакати, стукали у відра і викрикували кричалки в гучномовець. Ваша честь, хочу підкреслити, що серед людей, які стоять під вікнами суду – є лише один, чи два працівника підприємства «Інтеграл». Всі інші – неідентифіковані особи, – адвокат вловив погляд судді. – Так, Ваша честь, переходжу до суті, – адвокат відповідача підхопив кілька папірців у себе на столі. – Ваша честь, минулого разу ви доречно відмітили, що у процедурі звільнення позивача були допущені деякі помилки. На нашу думку, ці помилки НЕ критичні. Це загальноприйнятна практика заводу, та і більшості інших державних підприємств, – суддя скептично схилила голову. – Куди важливіше, що сьогодні всі ми зацікавлені в тому, аби нове керівництво підприємства розпочало свою роботу. Немає потреби нагадувати, наскільки сьогодні важливим є вчасне виконання підприємством своєї частини оборонного державного замовлення. А непевність з керівництвом, доступ до печатки, не кажучи вже про доступ до документів, що становлять державну таємницю – грають проти підприємства. Підприємства, – він повернувся до інших присутніх в судовому залі, – яке створює понад тисячу високооплачуваних робочих місць в нашому місті. Більше того, подальше перебування підприємства під прямим чи опосередкованим впливом колишнього керівництва ставить під питання інвестиційну програму підприємства і потенційний прихід стратегічного інвестора на підприємство. А сказати, наскільки важливим є факт приходу закордонних інвесторів до України – не сказати нічого.

Суддя оголосила перерву і покликала до себе адвокатів сторін.

– Панове адвокати, складається враження, шо ви намагаєтеся мені продати інвестиції чи своїм колегам з заводу – легітимність старого/нового керівництва. Хочу вам нагадати, що судове рішення – це колективний проект, а не моя власна творчість. Ви даєте мені умови задачі, а я – роблю на їх основі висновки, – суддя на мить задумалася. – Адвокате Іванчуку, ви і ваш клієнт, – вона кивнула на вікно, – разом з вашою групою підтримки, – намагаєтеся затягувати процес, тиснути на суд. Скільки ще невмотивованих клопотань чи зривів процесу ви нам підготували? Ми на фінішній прямій. Тобто наступний крок – це винесення рішення, а не повторний розгляд справи по новому колу. Я взагалі починаю думати, що вам нецікаво виграти справу і повернути клієнта на роботу. Вам треба виграти час.

– Ваша честь, вибачте, нічого особистого. Я просто виконую побажання свого клієнта.  
– Так, і підприємство за цей час розкрадається, – око в адвоката відповідача знову засіпалося.

Не про ваш калашний ряд же…

– Панове, досить! Ми не в цирку. Якщо  вам, – вона звернулася до здивовано кліпаючого адвоката позивача – потрібно дати своєму клієнту час, аби завершити роботи всіх шредерів – будьте певні, що я особисто писатиму скаргу на вас в дисциплінарну комісію адвокатів…

– На підставі чого?
– На підставі затягування справи, зриву, невмотивованих відводів і спроби запропонувати моєму секретарю хабаря. Зрештою, як щодо конфлікту інтересів, коли ви представляли 5 років до цієї справи інтереси підприємства в судах і повністю знали підходи в роботі своїх колег-юристів в ньому?, – вона повернулася до адвоката відповідача. – А щодо вашої роботи – якщо вам хочеться звільняти людей так, як ви звільняєте – то змініть законодавство, аби ви хоча б рухалися в правовому полі.


– Директор державного підприємства оскаржує своє звільнення. Звільнення відбулося з грубими порушеннями законодавства про працю. Але директор не простий – не віддає печатку, доступ до кабінету – разом з приятелями контролює документацію. Що там з нею відбувається – ніхто не знає. Повернення на робоче місце йому не дуже і потрібне: адвокат позивача постійно затягував процес, а в інших судах вже є відкриті криміналки. Формально і по факту – я маю визнати правоту позивача і поновити його на роботі. Його адвокат спрацював чисто. А адвокат відповідача розказує мені про загрозу інвестиціям. – Суддя стомлено сіла за свій стіл. Її колега, молода суддя Соня, що зайшла на каву, гризла яблуко.

– Та ми ж не керуємося «ризиками» для інвестиційного клімату. Ну, от чесно, – Соня відклала яблуко та скривилася від особливо кислого шматка. – Для експертів і блогерів – все це теорія ймовірності і роздуми на тему. У нас є процедура, практика, адекватність підстав і доказів. Як і в будь-якого юриста в цій країні. Якщо завтра прийде новий керівник на основі незаконного звільнення попереднього – про яку певність його посади і всіх його майбутніх рішень може бути мова? Отут і інвестиції: якому здоровому інвестору може прийти в голову наймати тут особу, якщо місцеві юристи можуть звільнити його з купою порушень і потім ще працівник відшкодує невиплачену зарплатню і нанесе збитки репутації інвестору?

– Але ж я не можу піти працювати в усіх державних підприємствах одразу, щоб навчити їх основам трудового законодавства, – суддя, вагалась між яблуком і печивом. Запала тиша.

– Тоді виходить, ми будемо винними за зрив чергової реформи. Чи не буде тоді судова практика завжди поганою, якщо така підготовка сторін?

– Я не про те думаю, в мене внутрішня дилема. Якщо я порівнюю інтереси суспільства, – вона вказала на кошик із зеленими яблуками, – з порушеними інтересами конкретної особи, – вона підняла в долоні одне яблуко, – я маю знайти баланс між ними. За формальними ознаками все зрозуміло, – вона вказала на яблуко в руці. – Проте, якщо дивитися на ситуацію ширше – вона не така однозначна. Повернення колишнього керівника на роботу – остаточно розв’яже йому руки і може нанести набагато більший збиток, – вона кивнула на кошик. – А я перестаю бути арбітром і стаю “адвокатом” суспільства. Апеляція розіб’є моє рішення вдрузки, – вона відкусила яблуко, – одним словом, я не знаю, яке рішення… Тобто, знаю, проте – мені від того не легше.

Категорії: Запис

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *